Тема 8. Фінансування інвестиційної діяльності підприємств

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Термін “інвестиції” походить від латинського “invest”, що означає “вкладати”. У більш широкому трактуванні інвестиції вира-жають вкладення капіталу в активи підприємства з метою наступного його збільшення. При цьому приріст капіталу, який отриманий у результаті інвестування, повинен бути достатнім, щоб відшкодувати інвестору відмову від використання власних коштів на споживання в поточному періоді, нагородити його за ризик та компенсувати втрати від інфляції у майбутньому періоді.

За об’єктами вкладення капіталу розділяють реальні й фінансові інвестиції підприємства. Реальні (абокапіталоутворюючі) інвестиції характеризують вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи (інноваційні інвестиції), у приріст запасів товарно-матеріальних цінностей й інші об’єкти ін-вестування, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності підпри-ємства або поліпшенням умов праці й побуту персоналу. Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти інвестування, головним чином у цінні папери, з метою одержання доходу.

При інвестуванні капіталу в акції та облігації одного під-приємства інвестору необхідно виходити з принципу фінансового леверіджу (важелю), який являє собою співвідношення вартості при-вілейованих акцій та облігацій до вартості простих акцій, що можна представити формулою:

(22)

де ФЛ – фінансовий леверідж; ПРа – привілейовані акції; О – облігації; Па – прості акції.

Приклад 11

Розрахуйте рівень фінансового леверіджу підприємства.

Акціонерне товариство випустило звичайні акції на суму 25000 грн, облігації на суму 7000 грн і привілейованих акцій на суму 17000 грн.

Розв’язок

Згідно формули (22), рівень фінансового леверіджу визнача-ється як відношення сум випуску привілейованих акцій і облігацій до суми випуску звичайних акцій. Звідси, рівень фінансового леверіджу становить – (7000+17000)/25000 = 0,96.

Фінансовий леверідж є показником фінансової стійкості під-приємства, що відображається і на дохідності портфельних інвестицій. Високий рівень леверіджу (³ 0,5) є небезпечне явище. Адже при не-сприятливих фінансових умовах при високому значенні фінансового леверіджу прибутки можуть отримати лише власники привілейованих акцій та облігацій. А власники простих акцій залишаться без ди-відендів (або з мізерною їх величиною).

Для визначення доцільності вкладання грошових коштів у різні інвестиційні проекти існує багато методів. Серед них основними є:

- метод розрахунку чистого наведеного ефекту;

- метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій;

- метод розрахунку норми рентабельності інвестицій;

- метод визначення строку окупності інвестицій;

- метод розрахунку коефіцієнтів ефективності.

Розглянемо сутність кожного з них.

Метод розрахунку чистого наведеного ефекту (метод роз-рахунку чистої поточної (теперішньої) вартості).Центральним склад-ником аналізу доцільності здійснення та ефективності інвестицій є розрахунок поточної вартості. Метод розрахунку чистого наведеного ефекту прямо пов’язаний з ним. Його розраховують за такою формулою:

, (23)

де NPV — чистий наведений ефект;

Рп – грошовий потік упродовж п років;

r – ставка дисконтування;

ІC – сума початкових інвестицій.

Таким чином, чистий наведений ефект дорівнює – різниці між дисконтованою вартістю та сумою інвестиції. Також очевидно, що якщо:

– NPV > 0, інвестиції дадуть прибуток;

– NPV < 0, інвестиції будуть збитковими;

– NPV = 0, інвестиції не дадуть ні прибутку, ні збитку.

Розрахунок за формулою (23) можна проводити, якщо інвес-тиції здійснюють упродовж невеликого проміжку часу чи одноразово. Така ситуація має місце, наприклад, коли господарство придбало і встановило лінію з переробки сільгосппродукції. Якщо інвестиції здійс-нюють не одноразово, а має місце тривалий процес інвестування, розрахунки за формулою (23) будуть не зовсім коректні. Крім того, можливо, що після завершення проекту обладнання, яке відпрацювало запланований період, буде продане за своєю залишковою вартістю. У такому разі необхідно використовувати формулу:

, (24)

де RC —ліквідаційна вартість обладнання.

Приклад 12

ЗАТ “Хмельницька макаронна фабрика” має намір заправа-дити нову лінію, яка механізує операції, що здійснюються вручну. Вар-тість лінії 500 тис. грн, монтажу 30 тис. грн, термін експлуатації – 7 років, ліквідаційна вартість нульова. За підрахунками керівництва запровадження машини дозволяє підвищити продуктивність праці та забезпечити додатковий вхідний потік грошей у розмірі 25 тис. грн. Чи доцільно запроваджувати машину, якщо вартість капіталу ста-новить 20 %?

Розв’язок

1. Скориставшись коефіцієнтами теперішньої вартості ануї-тету визначимо теперішню вартість результатів проекту:

25 тис. грн×3,605 = 90,125 тис. грн.

2. Теперішня вартість витрат буде становити:

(500 тис. грн + 30 тис. грн) × 1,0 = 530 тис. грн.

(Коефіцієнт дисконтування беремо 1,0, оскільки початкові інвестиції були здійснені в нульовий рік).

3. Отже чиста теперішня вартість проекту становить:

90,125 – 530 = –439,875 грн.

Оскільки чиста теперішня вартість мінус 439,875 грн, що менше 0, то проект є неприйнятним.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій. Ме-тод розрахунку чистого наведеного ефекту допомагає розраховувати його абсолютний розмір. Але абсолютний розмір NPV далеко не зав-жди дає правильне уявлення про економічну ефективність інвестиції. Об’єктивніше ситуацію можна оцінити, якщо зіставити NPVдекількох проектів з сумою початкових інвестицій у них. Саме порівняння чистого наведеного ефекту та початкових інвестицій і є в основі розра-хунку індексу рентабельності інвестиції. Формула його розрахунку така:

(25)

З цієї формули випливає, якщо:

РІ > 1 – інвестиції рентабельні;

РІ < 1 – інвестиції збиткові;

РІ = 1 – інвестиції не збиткові і не рентабельні.

Таким чином, інвестиції виправдані лише тоді, коли їхня рентабельність вища за ціну цих інвестицій (CС). Тобто РІ > СС.

Формула (25) має базовий характер і залежно від конкретних умов можлива її модернізація, як і у випадку з модернізацією формули розрахунку чистого наведеного ефекту.

Метод розрахунку норми рентабельності інвестицій (внут-рішньої норми дохідності інвестицій).Інвестиції, перед тим як їх здійснити, потребують визначення джерела їхнього фінансування. Відомо, що існує два можливих джерела цього фінансування: власні та запозичені. Вартість власних джерел визначають рівнем одержуваних акціонерами дивідендів, вартість запозичених – відсотками з кредитів банків, облігацій. Тобто виникає потреба в зіставленні рентабельності інвестиції та ціни їхнього залучення.

Нормою рентабельності (IRR) чи прибутку інвестиції є таке значення коефіцієнта дисконтування, коли NPVпроекту дорівнює 0:

IRR = r при NPV = 0. (26)

Так, якщо підприємство бере в банку довгостроковий кредит під 40 % на два роки, то воно має вкласти його в такий проект, який забезпечить позитивне значення чистого наведеного ефекту при кое-фіцієнті дисконтування 40 % упродовж двох років. Розглянемо умов-ний приклад.

Коли грошовий потік не є постійною величиною, тоді необ-хідно використовувати таку формулу:

(27)

де r1 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV > 0;

r2 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого NPV < 0.

Точність розрахунку за цією формулою буде тим більша, чим менша різниця між r та r2. При цьому необхідною умовою є min NPV2 > 0 при r2, та max NPV2 < 0 при r2.

Модифікована норма рентабельності (MIRR) – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого поточна вартість (PV) проекту дорівнює його кінцевій вартості, де остання перебуває як сума майбутніх вартостей грошових прибутків, компаудированих під вартість капіталу фірми.

Метод визначення строку окупності інвестицій. Аналіз інвестицій з використанням вищевикладених методів дає можливість у цілому оцінити їхню ефективність. Але всі вони залишають поза увагою один важливий аспект – час, упродовж якого буде досягнута окупність початкових вкладень. У фінансовому аналізі цей показник має назву строку окупності інвестицій (РР). Формула його розрахунку має такий вигляд:

. (28)

Як видно з наведеної формули, зіставлення інвестицій роблять з грошовим потоком від проекту. Як тільки він перевищить їх, період, у якому це сталося, і буде вважатися кінцевим у визначенні строку окупності інвестицій.

Чому важливо знати строки окупності інвестицій? Тому що це пов’язано з можливістю реінвестування доходів та одержання від-повідно додаткових прибутків. Капітал завжди віддаватиме перевагу тим проектам, які забезпечать найкоротший термін його окупності за інших рівних умов.

Пропонована формула має й окремі недоліки. Так, вона залишає поза увагою суми грошових потоків, які будуть одержані поза строком окупності інвестицій. Крім цього, аналіз строків окупності інвестицій роблять, враховуючи недисконтовані грошові потоки. Це теж може значно викривити одержані результати.

Метод розрахунку коефіцієнтів ефективності. В основу цього методу покладено зіставлення чистого прибутку та початкових інвестицій. Формула його розрахунку має такий вигляд:

, (29)

де АRR – коефіцієнт ефективності інвестицій;

PN – середньорічний прибуток за час дії проекту;

ІС – середня величина початкових інвестицій;

RV – ліквідаційна вартість обладнання.

Формула розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій має окремі особливості. Перша із них полягає в тому, що як економічний ефект тут використовують чистий прибуток, а не грошовий потік. Друга особливість – чистий прибуток беруть без урахування його по-точної вартості. Це, безумовно, з одного боку, спрощує розрахунки, але, з іншого, може призвести до неправильного тлумачення одер-жаних результатів.

Закономірним результатом ринкових перетворень в Україні є формування ринку цінних паперів. Створена розгалужена інфраструк-тура фінансового ринку (фондові біржі, позабіржова фондова система, інституціональні інвестори, депозитарна мережа тощо), що значно спрощує проведення операцій з фінансовими інструментами і обумов-лює необхідність оволодіння принципами раціонального управління інвестиційним портфелем.

Основна мета управління фінансовими інвестиціями по-лягає у забезпеченні оптимального співвідношення між дохідністю, ризиком і ліквідністю цінних паперів у відповідності з обраним типом інвестиційного портфеля.

Під інвестиційним портфелем розуміють сукупність інст-рументів, відібраних для вкладення коштів у відповідності із стра-тегічними настановами інвестора. Залежно від мети інвестиційної діяль-ності можна виділити портфель доходу, портфель росту і портфель, основна мета якого полягає у мінімізації пов’язаних з інвестуванням ризиків.

Портфель росту передбачає орієнтацію інвестора на збіль-шення його ринкової вартості шляхом включення фінансових інструментів, ринкова ціна яких має тенденцію до постійного (або стабільного) зростання. Зрозуміло, що ризик, пов’язаний з таким порт-фелем, дуже високий.

Портфель доходу формується за рахунок цінних паперів, які забезпечують інвесторам високі поточні доходи. Такий портфель також є досить ризиковим.

Портфель мінімізації ризиків формується за рахунок тих фінансових інструментів, які, в першу чергу, забезпечують надійний інфляційний захист та високу ліквідність при невисокому рівні доходу.

Основна задача оперативного управління інвестиційним порт-фелем підприємства полягає у збалансуванні обсягів першочергових поточних платежів підприємства з часткою фінансових активів у гро-шовій формі. Управління портфелем цінних паперів здійснюється шля-хом поетапної реструктуризації фінансових активів, яка передбачає:

- збереження в портфелі найбільш дохідних і ліквідних паперів;

- використання отриманих доходів від інвестицій для вішко-дування поточних витрат;

- реінвестування частини чистого прибутку у нові цінні па-пери і реальні проекти.

З метою оцінки доцільності вкладень у боргові цінні папери (облігації) визначають поточну вартість облігацій та показники її доходності.

Поточна вартість процентної облігації (V) визначається наступним чином:

V = , (30)

де Сі – сума відсотків по облігації за і-й період, грн;

r – дисконтна ставка, яка визначається на рівні середньої ставки за подібними зобов’язаннями на ринку;

М – сума, яку отримає власник облігації при її погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації), грн;

n – число періодів, які залишаються до погашення облігації.

Поточна вартість дисконтної облігації визначається таким чином:

V =, (31)

Рішення щодо інвестиційних вкладень в облігації може бути прийнято, якщо поточна вартість інвестиції перевищує собівартість інвестиції, тобто грошові виплати на її придбання.

У разі наявності альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою. Поточна вартість боргових цінних паперів є абсолютним показником оцінки доцільності інвестицій. Відносними показниками оцінки доцільності інвестицій є показники дохідності, а саме:

– купонна доходність облігації (dk) визначається таким чином:

dk = С/М × 100 %, (32)

де С – річний купонний дохід, грн;

М – номінальна ціна облігації, грн;

– поточна доходність облігації (dp) розраховується за фор-мулою:

dp = С/РV0 × 100 %, (33)

де PV0 – ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.

Інвестор, як правило, обирає той варіант інвестицій, який забезпечує найвищий рівень дохідності.

При оцінці доцільності фінансових інвестицій здійснюється оцінка ефективної ставки процента.

Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями – це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рентабельність інвестиційних вкладень і розраховується як відношення річного про-цента за вкладеннями, скоригованого на середньорічну суму дисконту (+) чи премії (–), до величини вкладень (собівартості інвестицій).

Якщо погашення облігації здійснюється в кінці періоду, то ефективна ставка процента (dе) розраховується за формулами:

dе = (С ± DPV/n)/PV0 × 100 %; (34)

dе = (i + (Kr – Kp)/n)/Kp × 100 %, (35)

де DPV – приріст або збиток капіталу, який дорівнює різниці між ціною реалізації (номіналом) та ціною купівлі облігації ін-вестором, грн;

n – кількість років обігу облігації;

і – фіксована процентна ставка по облігації, %;

Кr – курс погашення облігації (відношення ціни реалізації облігації до), %;

Кp – курс емісії облігації (відношення ціни придбання об-лігації до її номінальної вартості), %.

Ефективна ставка процента за дисконтною облігацією розраховується за формулою:

dе = (DPV/n)/ PV0 × 100 %. (36)

Вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефективної ставки процента за кількома альтернативними об’єктами інвестування. Перевага віддається тим інвестиціям, які характери-зуються вищою ефективною ставкою процента.

Корпоративне право – право власності на частку (пай) у ста-тутному капіталі юридичної особи, включаючи право на управління, отримання відповідної частки прибутку, а також частки активів такої юридичної особи в разі її ліквідації відповідно до чинного зако-нодавства.

Прийняття рішення щодо доцільності вкладень у корпоративні права може здійснюватися за результатами фундаментального або (та) технічного аналізу.

Фундаментальний аналіз полягає у визначенні реальної внут-рішньої вартості акцій. Вона оцінюється як дисконтована вартість майбутніх доходів, що генеруються даним цінним папером.

У процесі фундаментального аналізу акцій розраховуються статистичні і динамічні показники.

Технічний аналіз – це сукупність методів і прийомів прог-нозування тенденцій змін цін на ліквідних ринках цінних паперів з використанням виключно технічних характеристик ринку – динаміки цін і обсягів операцій із купівлі-продажу цінних паперів.

В умовах нерозвинутості ринкових механізмів об’єктивної оцінки курсів цінних паперів і низької ліквідності ринку перевага віддається фундаментальному аналізу, у процесі якого розраховуються такі показники.

Поточна внутрішня вартість будь-якого цінного папера розраховується за формулою:

V = , (37)

де Cі – очікуваний щорічний грошовий потік в r-му періоді (як правило, дивіденди), грн;

r – необхідна ставка доходності або норма поточної до-ходності.

Поточна внутрішня вартість акції з постійним приростом дивідендів визначається з використанням моделі Гордона:

V = , (38)

де С0 – базова сума дивідендів (останнього виплаченого до-ходу), грн;

g – темп приросту дивідендів, у частках одиниці.

Внутрішня вартість акцій з виплатою постійних диві-дендів розраховується за формулою:

V = , (39)

де D – величина річних дивідендів, що виплачуються, грн;

r – ставка доходності акцій.

Для аналізу ефективності вкладень інвестора в купівлю акцій використовуються такі види доходності.

Ставка дивіденду за акціями (dc) визначається за формулою:

dc= D/N ×100 %, (40)

де N – номінальна вартість акції, грн.

Поточна доходність акції для інвестора – рендит (dr) ви-значається за формулою:

dr= D/P ×100 %, (41)

де Р – ціна придбання акції, грн.

Поточна ринкова доходність акції (dp) розраховується за формулою:

dp= D/P0 ×100 %,

де Р0 – поточна ринкова ціна акції, грн.

Кінцева доходність акції (dk) визначається за формулою:

dk = , (42)

де D – величина дивідендів, сплачених у середньому за рік, грн;

DР – приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн;

п – кількість років, протягом яких інвестор володіє акцією.

Сукупна доходність акції (ds) розраховується за формулою:

ds = , (43)

де Di – величина дивідендів, сплачених в i-му році, грн, i = 1,..., п.

Кінцева та сукупна доходність акцій визначається, якщо ін-вестор планує реалізацію акцій за певною ціною.

Якщо інвестор тимчасово володіє акціями та отримує доход не у вигляді дивідендів, а у вигляді приросту курсової вартості акцій, річна доходність цінного папера розраховується за формулою:

d = , (44)

де Рt – ціна продажу акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн;

Р0 – ціна купівлі акції, у процентах до її номінальної вартості або у грн;

t – кількість днів із дня придбання до продажу акцій.

Прийняття рішень щодо доцільності інвестування коштів у акції також здійснюється за результатами аналізу показників ефек-тивності дивідендної політики підприємства-емітента, а саме:

– балансового курсу корпоративних прав;

– чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію;

– дивідендів на одну просту акцію;

– рентабельності акцій;

– відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію;

– відношення ринкового курсу акцій до показника чистого грошового потоку на одну акцію.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звіт-ності визначаються П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Наверх ↑